Конвенция о взаимной административной помощи в налоговых делах

про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах

N 677-VI від 17.12.2008 )

Держави - члени Ради Європи та країни - члени Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), які підписали цю Конвенцію,

ураховуючи, що розвиток міжнародного переміщення людей, капіталу, товарів та послуг, хоча він і сам по собі є вельми вигідним, розширив можливості уникнення оподаткування та ухилення від сплати податків і тому вимагає розширення співробітництва між податковими органами;

вітаючи різні зусилля, яких було докладено останніми роками для боротьби з уникненням оподаткування та ухиленням від сплати податків на міжнародному рівні у двосторонньому чи багатосторонньому порядку;

уважаючи, що координація зусиль між державами є необхідною для заохочення надання всіх форм адміністративної допомоги у справах, які стосуються будь-яких податків, та водночас для забезпечення належного захисту прав платників податків;

визнаючи, що міжнародне співробітництво може відігравати важливу роль у сприянні належному визначенню податкових зобов'язань та в наданні платнику податків допомоги в забезпеченні його прав;

уважаючи, що основоположні принципи, які надають кожній особі право на те, щоб її права та обов'язки були визначені відповідно до належної правової процедури, повинні бути визнані такими, що застосовуються до податкових справ у всіх державах, а також що держави повинні докладати зусиль для захисту законних інтересів платників податків, зокрема для належного захисту від дискримінації та подвійного оподаткування;

будучи впевненими у зв'язку із цим, що держави повинні здійснювати заходи чи надавати інформацію тільки відповідно до їхніх внутрішньодержавних права та практики, звертаючи увагу на необхідність захисту конфіденційності інформації та беручи до уваги міжнародні документи про захист особистого життя й про потоки персональних даних;

прагнучи укласти конвенцію про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах,

Глава I

Сфера застосування Конвенції

Предмет Конвенції та особи, до яких вона застосовується

1. Сторони з урахуванням положень глави IV надають одна одній адміністративну допомогу в податкових справах. Така допомога може включати у відповідних випадках заходи, яких уживають судові органи.

2. Така адміністративна допомога передбачає:

a) обмін інформацією, зокрема одночасні податкові перевірки та участь у податкових перевірках за кордоном;

b) допомогу в стягненні податків, зокрема заходи зі збереження суми податків; та

c) вручення документів.

3. Сторона надає адміністративну допомогу незалежно від того, що відповідна особа є резидентом або громадянином Сторони чи будь-якої іншої держави.

Податки, до яких застосовується Конвенція

i) податків на доход або прибуток;

ii) податків на приріст капіталу, які справляються окремо від податку на доход або прибуток;

iii) податків на чисті активи, які справляються від імені Сторони; та

i) податків на доход, прибуток, приріст капіталу або на чисті активи, які справляються від імені державних органів або органів місцевого самоврядування Сторони;

ii) зборів на обов'язкове соціальне забезпечення, які сплачуються органам державної влади чи установам соціального забезпечення, створеним за публічним правом; та

iii) податків інших категорій, за винятком мит, які справляються від імені Сторони, а саме:

A) податків на майно, спадщину чи подарунки;

B) податків на нерухоме майно;

C) загальних споживчих податків, таких як податок на додану вартість чи податок з обороту;

D) спеціальних податків на товари та послуги, такі як акцизний збір;

E) податків на використання автотранспортних засобів або володіння ними,

F) податків на використання рухомого майна, що не є автотранспортними засобами, або володіння ним;

G) будь-яких інших податків;

iv) податків, що належать до категорій, наведених у викладеному вище підпункті iii, та що справляються від імені державних органів або органів місцевого самоврядування Сторони.

2. Існуючі податки, до яких застосовується Конвенція, наведено в додатку A за категоріями, згаданими в пункті 1.

3. Сторони повідомляють Генеральному секретарю Ради Європи чи Генеральному секретарю ОЕСР (далі - Депозитарії) про будь-яку зміну, яка повинна бути внесена до додатку A внаслідок зміни переліку, згаданого в пункті 2. Така зміна набирає чинності в перший день місяця, що настає із закінченням тримісячного періоду від дати отримання такого повідомлення Депозитарієм.

4. Конвенція також застосовується від дня їхнього запровадження до будь-яких ідентичних або суттєво схожих податків, які справляються на території Договірної Держави після набрання Конвенцією чинності стосовно цієї Сторони на додаток до існуючих податків або замість існуючих податків, наведених у додатку A, і в такому випадку відповідна Сторона повідомляє одному з Депозитаріїв про запровадження цих податків.

1. Для цілей цієї Конвенції, якщо контекст не вимагає іншого:

a) терміни "запитуюча держава" та "запитувана держава" означають, відповідно, будь-яку Сторону, яка звертається з проханням про надання адміністративної допомоги в податкових справах, і будь-яку Сторону, до якої звернено прохання про надання такої допомоги;

b) термін "податок" означає будь-який податок або збір на соціальне забезпечення, до якого застосовується Конвенція відповідно до статті 2;

c) термін "податкова заборгованість" означає будь-яку суму податку, а також пеню з неї, адміністративні штрафи, пов'язані з нею, та витрати, здійснені у зв'язку із її стягненням, які підлягають сплаті, але ще не сплачені;

d) термін "уповноважений орган" означає осіб й органи, що наведено в додатку B;

e) термін "громадяни" стосовно будь-якої Сторони означає:

i) усіх фізичних осіб, які мають громадянство цієї Сторони;

ii) усіх юридичних осіб, усі товариства, асоціації та інші утворення, що одержують свій статус як такий відповідно до законодавства, чинного на території цієї Сторони.

Для кожної Сторони, яка зробила заяву із цією метою, наведені вище терміни матимуть значення за змістом визначень, що містяться в додатку C.

2. Що стосується застосування Конвенції будь-якою Стороною, то будь-який невизначений у Конвенції термін, якщо контекст не вимагає іншого, має значення, якого йому надано в праві цієї Сторони стосовно податків, охоплених Конвенцією.

3. Сторони повідомляють одному з Депозитаріїв про будь-яку зміну, яка повинна бути внесена до додатків B та C. Така зміна набирає чинності в перший день місяця, що настає із закінченням тримісячного періоду від дати отримання такого повідомлення відповідним Депозитарієм.

Загальні положення

1. Сторони, зокрема як передбачено в цьому розділі, здійснюють обмін будь-якою інформацією, яка може бути доречною для:

a) установлення суми та збору податку, а також стягнення податкової заборгованості й здійснення виконавчих заходів з метою її стягнення; і

b) притягнення до адміністративної відповідальності чи порушення кримінального переслідування в судовому органі.

Інформація, яка може бути не доречною для таких цілей, обміну за цією Конвенцією не підлягає.

2. Сторона може використовувати інформацію, отриману за цією Конвенцією, як доказ у кримінальному суді, тільки якщо Сторона, яка надала таку інформацію, дала попередній дозвіл. Проте будь-які дві чи більше Сторін можуть домовитися між собою про скасування умови отримання попереднього дозволу.

3. Будь-яка Сторона в заяві на ім'я одного з Депозитаріїв може зазначити, що відповідно до її внутрішнього законодавства органи цієї Сторони можуть інформувати свого резидента чи громадянина про надання згідно зі статтями 5 і 7 інформації, яка його стосується, до передачі такої інформації.

Обмін інформацією на прохання

1. На прохання запитуючої держави запитувана держава надає запитуючій державі будь-яку інформацію, що згадується в статті 4 та стосується конкретних осіб чи операцій.

2. Якщо інформації, яка міститься в податкових досьє запитуваної держави, недостатньо для задоволення цією державою прохання про надання інформації, ця держава вживає всіх відповідних заходів для надання запитуючій державі запитуваної інформації.

Автоматичний обмін інформацією

Стосовно категорій випадків і відповідно до процедур, які вони визначають за спільною згодою, дві чи більше Сторін автоматично обмінюються інформацією, згаданою в статті 4.

Спонтанний обмін інформацією

1. Будь-яка Сторона без попереднього прохання надає відому їй інформацію іншій Стороні в таких випадках:

a) перша Сторона має підстави припускати, що на території іншої Сторони може мати місце втрата податку;

b) платник податку отримує знижку чи звільнення від податку на території першої Сторони, що може призвести до збільшення суми податку чи до оподаткування на території іншої Сторони;

c) підприємницькі операції між платником податку однієї Сторони та платником податку іншої Сторони здійснюються через одну чи більше країн таким чином, що це може призвести до зменшення суми податку на території однієї чи іншої Сторони або на території обох Сторін;

d) Сторона має підстави припускати, що сума податку може бути зменшена внаслідок фіктивних переказів прибутку в межах об'єднань підприємств;

e) інформація, надана першій Стороні іншою Стороною, дозволила першій Стороні зібрати інформацію, яка може бути корисною для визначення суми податку на території іншої Сторони.

2. Кожна Сторона вживає таких заходів та здійснює такі процедури, які є необхідними для забезпечення наявності інформації, згаданої в пункті 1, для передачі іншій Стороні.

Одночасні податкові перевірки

1. На прохання однієї з них дві чи більше Сторін проводять між собою консультації з метою визначення випадків і процедур проведення одночасних податкових перевірок. Кожна Сторона вирішує, чи бажає вона чи не бажає брати участь в конкретній одночасній податковій перевірці.

2. Для цілей цієї Конвенції одночасна податкова перевірка означає домовленість між двома чи більше Сторонами про проведення одночасно перевірки на своїй території стану сплати податків особою чи особами, які становлять для них спільний чи суміжний інтерес, з метою обміну будь-якою відповідною інформацією, яку вони таким чином отримують.

Податкові перевірки за кордоном

1. На прохання вповноваженого органу запитуючої держави вповноважений орган запитуваної держави може дозволити представникам уповноваженого органу запитуючої держави бути присутніми на відповідній частині податкової перевірки в запитуваній державі.

2. Якщо прохання приймається, уповноважений орган запитуваної держави якнайскоріше повідомляє уповноваженому органові запитуючої держави про час і місце перевірки, орган або посадову особу, яким доручено провести перевірку, та процедури й умови, установлені запитуваною державою для проведення перевірки. Усі рішення стосовно проведення перевірки ухвалюються запитуваною державою.

3. Будь-яка Сторона може поінформувати одного з Депозитаріїв про свій намір не приймати загалом прохання, згадані в пункті 1. Така заява може бути зроблена чи відкликана будь-коли.

Суперечлива інформація

Якщо Сторона отримує від іншої Сторони таку інформацію про стан сплати податків особою, яка, на її думку, суперечить інформації, що вона має у своєму розпорядженні, вона повідомляє про це Стороні, яка надала інформацію.

Допомога в стягненні податків

Стягнення податкової заборгованості

1. На прохання запитуючої держави запитувана держава з урахуванням положень статей 14 й 15 вживає необхідних заходів для стягнення податкової заборгованості, належної до сплати першій державі, ніби ця заборгованість, виникла в запитуваній державі.

2. Положення пункту 1 застосовуються лише до податкової заборгованості, яка є предметом документа, що дозволяє примусове стягнення заборгованості в запитуючій державі, та, якщо відповідні Сторони не домовилися про інше, яка не оспорюється.

Проте, якщо заборгованість, лічиться за особою, яка не є резидентом запитуючої держави, застосовується лише пункт 1, коли відповідні Сторони не домовилися про інше, у випадках, коли заборгованість не може більше оспорюватися.

3. Зобов'язання надавати допомогу в стягненні податкової заборгованості стосовно померлої особи чи її майна обмежується вартістю цього майна чи власності, набутої кожним бенефіціаром майна, залежно від того, чи повинна заборгованість стягуватися з майна чи з бенефіціарів такого майна.

Заходи для збереження суми податків

На прохання запитуючої держави запитувана держава з метою стягнення суми податку вживає заходів для її збереження, навіть якщо заборгованість оспорюється або ще не є предметом документа, що дозволяє її примусове стягнення.

Документи, які додаються до прохання про надання допомоги

1. До прохання про надання адміністративної допомоги згідно із цим розділом додаються:

a) заява про те, що заборгованість стосується податку, до якого застосовується ця Конвенція, та, у випадку стягнення, про те, що з урахуванням пункту 2 статті 11 заборгованість не оспорюється або не може оспорюватися;

b) офіційна копія документа, що дозволяє примусове стягнення заборгованості в запитуючій державі; та

c) будь-який інший документ, необхідний для здійснення стягнення чи заходів зі збереження суми податків.

2. Документ, що дозволяє примусове стягнення в запитуючій державі, у відповідних випадках і згідно з положеннями, чинними в запитуваній державі, приймається, визнається, доповнюється або замінюється якнайскоріше від дати отримання прохання про надання допомоги документом, що дозволяє примусове стягнення в запитуваній державі.

1. Питання стосовно будь-якого періоду, після закінчення якого заборгованість не може примусово стягуватися, регулюються законодавством запитуючої держави. У проханні про надання допомоги наводиться конкретна інформація про цей період.

2. Заходи стягнення, які здійснюються запитуваною державою відповідно до прохання про надання допомоги та внаслідок яких згідно із законодавством цієї держави період, згаданий у пункті 1, може призупинятися чи припинятися, повинні також мати такі самі наслідки за законодавством запитуючої держави. Запитувана держава інформує запитуючу державу про такі заходи.

3. У будь-якому випадку запитувана держава не зобов'язана виконувати прохання про надання допомоги, яке подається через 15 років від дати ухвалення первинного документа, що дозволяє примусове стягнення.

Переважне право

Стягнення податкової заборгованості, в якому надається допомога, не має в запитуваній державі жодного спеціального переважного права перед стягненням заборгованості, належної до сплати цій державі, навіть якщо процедура стягнення є такою самою, як і процедура стягнення податкової заборгованості, належної до сплати цій державі.

Відстрочка сплати

Запитувана держава може дозволяти відстрочку сплати чи сплату частинами, якщо її законодавство чи адміністративна практика дозволяють за подібних обставин, але спершу вона інформує про це запитуючу державу.

Вручення документів

1. На прохання запитуючої держави запитувана держава вручає адресату документи, зокрема ті, які стосуються судових рішень, що надсилаються запитуючою державою та стосуються податку, до якого застосовується ця Конвенція.

2. Запитувана держава здійснює вручення документів:

a) у спосіб, установлений її внутрішнім законодавством для вручення документів суттєво подібного характеру;

b) настільки, наскільки це можливо, у конкретний спосіб, про який попросила запитуюча держава, або в спосіб, який найбільше схожий на такий спосіб і передбачений її законодавством.

3. Будь-яка Сторона може здійснювати вручення документів особі, яка знаходиться на території іншої Сторони, безпосередньо поштою.

4. Ніщо в цій Конвенції не тлумачиться як таке, що робить не дійсним будь-яке вручення документів Стороною відповідно до її законодавства.

5. Коли документ вручається відповідно до цієї статті, додання його перекладу не є обов'язковим. Проте у випадках, коли відомо, що адресат не розуміє мови, якою складено цей документ, запитувана держава вживає заходів для забезпечення його перекладу або підготовки його стислого викладу своєю офіційною мовою або однією зі своїх офіційних мов. Вона може також звернутися до запитуючої держави з проханням забезпечити або переклад документа, або додання до нього його стислого викладу однією з офіційних мов запитуваної держави, Ради Європи чи ОЕСР.

Положення, які стосуються всіх форм допомоги

Інформація, яку повинна надавати запитуюча держава

1. У проханні про надання допомоги зазначається у відповідних випадках:

a) орган або установа, які ініціювали прохання, подане уповноваженим органом;

b) прізвище, адреса та будь-які інші відомості, що допомагають ідентифікувати особу, стосовно якої подається прохання;

c) у випадку прохання про надання інформації - форма, в якій запитуюча держава бажає отримати інформацію для задоволення своїх потреб;

d) у випадку прохання про надання допомоги в стягненні податку чи здійсненні заходів зі збереження суми податку - характер податкової заборгованості, структура податкової заборгованості й майно, за рахунок якого податкова заборгованість може бути стягнена;

e) у випадку прохання про вручення документів - характер і предмет документа, який повинен бути вручений;

f) чи відповідає прохання законодавству та адміністративній практиці запитуючої держави та чи воно обґрунтоване у світлі вимог статті 19.

2. Як тільки будь-яка інша інформація, що стосується прохання про надання допомоги, стає відомою запитуючій державі, остання надсилає її запитуваній державі.

Можливість відхилення прохання

Запитувана держава не зобов'язана приймати прохання до виконання, якщо запитуюча держава не використала всіх засобів, що існують на її території, за винятком випадків, коли використання таких засобів може зумовити недомірні труднощі.

Відповідь на прохання про надання допомоги

1. Якщо прохання про надання допомоги приймається до виконання, запитувана держава якнайскоріше інформує запитуючу державу про вжиті заходи й результати допомоги.

2. Якщо прохання відхиляється, запитувана держава якнайскоріше інформує запитуючу державу про таке рішення та причини його ухвалення.

3. Якщо у випадку прохання про надання інформації запитуюча держава визначила форму, в якій вона бажає отримати інформацію, та якщо запитувана держава може це зробити, запитувана держава надає інформацію в запитуваній формі.

Захист осіб та межі зобов'язання надавати допомогу

1. Ніщо в цій Конвенції не зашкоджує правам і гарантіям, які забезпечуються особам законодавством або адміністративною практикою запитуваної держави.

2. За винятком статті 14, положення цієї Конвенції не тлумачаться як такі, що покладають на запитувану державу зобов'язання:

a) здійснювати заходи всупереч її законодавству чи адміністративній практиці або законодавству чи адміністративній практиці запитуючої держави;

b) здійснювати заходи, які, на її думку, порушують громадський порядок (ordre public) або суперечать її першорядним інтересам;

c) надавати інформацію, яка не може бути отримана відповідно до її законодавства чи адміністративної практики або законодавства чи адміністративної практики запитуючої держави;

d) надавати інформацію, яка може розкрити будь-яку торгову, підприємницьку, промислову, комерційну чи професійну таємницю або торговий процес чи інформацію, розголошення яких може порушувати громадський порядок (ordre public) чи суперечити її першорядним інтересам;

e) надавати адміністративну допомогу, якщо та настільки, наскільки вона вважає, що оподаткування в запитуючій державі суперечить загальновизнаним принципам оподаткування чи положенням будь-якого договору про усунення подвійного оподаткування чи будь-якого іншого договору, укладеного запитуваною державою із запитуючою державою;

f) надавати допомогу, якщо застосування цієї Конвенції може призвести до дискримінації між громадянином запитуваної держави та громадянами запитуючої держави, які знаходяться у такому самому становищі.

1. З будь-якою інформацією, яку Сторона отримала згідно із цією Конвенцією, поводяться як з таємною так само, як з інформацією, отриманою відповідно до внутрішнього законодавства цієї Сторони або за умов таємності, які застосовуються на території Сторони, що надає інформацію, якщо такі умови є більш суворими.

2. Така інформація в будь-якому випадку розголошується лише особам або органам (зокрема судам та адміністративним чи наглядовим органам), які причетні до оцінки, збору чи стягнення, до здійснення виконавчих заходів чи кримінального переслідування стосовно податків, належних до сплати цій Стороні, або причетні до прийняття рішень за апеляціями стосовно таких податків. Ця інформація може використовуватися лише особами чи органами, згаданими вище, і тільки для зазначених цілей. Незважаючи на положення пункту 1, вони можуть розголошувати її під час відкритого судового розгляду або в судових рішеннях, що стосуються таких податків, за наявності попереднього дозволу вповноваженого органу Сторони, що надає інформацію. Проте будь-які дві чи більше Сторін можуть за спільною згодою відмовитися від умови отримання попереднього дозволу.

3. Якщо Сторона заявила застереження, передбачене в підпункті "a" пункту 1 статті 30, будь-яка інша Сторона, що отримує інформацію від цієї Сторони, не може використовувати її стосовно податку, що належить до категорії, стосовно якої заявлено застереження. Так само Сторона, що заявила таке застереження, не може використовувати інформацію, отриману згідно із цією Конвенцією, для податку, що належить до категорії, стосовно якої заявлено застереження.

4. Незважаючи на положення пунктів 1, 2 й 3, інформація, отримана Стороною, може використовуватися для інших цілей, коли така інформація може використовуватися для таких інших цілей згідно із законодавством Сторони, що надає інформацію, та коли вповноважений орган цієї Сторони дає дозвіл на таке використання. Інформація, надана однією Стороною іншій Стороні, може передаватися останньою третій Стороні за наявності попереднього дозволу вповноваженого органу першої Сторони.

Подання позовів

1. Позови, які стосуються заходів, ужитих згідно із цією Конвенцією запитуваною державою, подаються лише до відповідного органу цієї держави.

2. Позови, які стосуються заходів, ужитих згідно із цією Конвенцією запитуючою державою, зокрема ті, що в галузі стягнення стосуються існування або розміру податкової заборгованості чи документа, який дозволяє її примусове стягнення, подаються лише до відповідного органу цієї держави. Якщо такі позови подано, то запитуюча держава інформує про це запитувану державу, яка призупиняє процедуру до ухвалення рішення відповідним органом. Проте запитувана держава, якщо до неї з таким проханням звертається запитуюча держава, уживає заходів зі збереження суми податку для забезпечення стягнення. Запитувана держава може також бути поінформованою про такі позови будь-якою заінтересованою особою. Відразу після отримання такої інформації запитувана держава, якщо необхідно, консультується із цього питання із запитуючою державою.

3. Як тільки проголошено остаточне рішення за поданим позовом, запитувана держава чи запитуюча держава у відповідних випадках негайно повідомляє іншій державі про це рішення та про наслідки, яке воно має для прохання про надання допомоги.

Глава V

Виконання Конвенції

1. Сторони за посередництвом їхніх відповідних уповноважених органів підтримують зв'язок одна з одною для виконання цієї Конвенції. Для цього вповноважені органи можуть спілкуватися безпосередньо між собою та можуть дозволяти підпорядкованим їм органам діяти від їхнього імені. Уповноважені органи двох чи більше Сторін можуть за спільною згодою визначати порядок застосування між ними Конвенції.

2. Якщо запитувана держава вважає, що застосування цієї Конвенції в конкретному випадку може мати серйозні та небажані наслідки, уповноважені органи запитуваної та запитуючої держави консультуються між собою й докладають зусиль для врегулювання ситуації за обопільною згодою.

3. Координуючий орган у складі представників уповноважених органів Сторін здійснює нагляд за виконанням та вдосконаленням цієї Конвенції під егідою ОЕСР. Для цього координуючий орган рекомендує вживати будь-яких заходів, які можуть сприяти досягненню загальних цілей Конвенції. Зокрема, він діє як форум для вивчення нових методів та процедур розширення міжнародного співробітництва в податкових справах та у відповідних випадках він може рекомендувати зміни чи поправки до Конвенції. Держави, які підписали Конвенцію, але ще не ратифікували, прийняли чи затвердили її, мають право бути представленими на засіданнях координуючого органу як спостерігачі.

4. Будь-яка Сторона може звернутися до координуючого органу з проханням надати висновки стосовно тлумачення положень Конвенції.

5. У випадках, коли між двома чи більше Сторонами виникають труднощі або сумніви стосовно виконання чи тлумачення Конвенції, уповноважені органи цих Сторін докладають зусиль для врегулювання питання за спільною згодою. Рішення про досягнення такої згоди повідомляється координуючому органові.

6. Генеральний секретар ОЕСР інформує Сторони та держави, які підписали Конвенцію, але ще не ратифікували, прийняли чи затвердили її, про висновки, надані координуючим органом згідно з положеннями викладеного вище пункту 4, та про досягнення спільної згоди відповідно до викладеного вище пункту 5.

Прохання про надання допомоги та відповіді на них складаються однією з офіційних мов ОЕСР та Ради Європи чи будь-якою іншою мовою, визначеною між відповідними Договірними Державами на двосторонньому рівні.

Якщо відповідні Сторони на двосторонньому рівні не домовилися про інше:

a) звичайні витрати, пов'язані з наданням допомоги, сплачуються запитуваною державою;

b) надзвичайні витрати, пов'язані з наданням допомоги, сплачуються запитуючою державою.

Інші міжнародні угоди або домовленості

1. Можливості надання допомоги, передбачені цією Конвенцією, не обмежують можливостей і самі не обмежуються можливостями, передбаченими в існуючих або майбутніх міжнародних угодах чи інших домовленостях, укладених між відповідними Сторонами, чи в інших документах, що стосуються співробітництва в податкових справах.

2. Незважаючи на правила, які містить ця Конвенція, Сторони, які є членами Європейського економічного співтовариства, застосовують у своїх взаємних відносинах загальні правила, що є чинними в Співтоваристві.

Підписання Конвенції та набрання нею чинності

1. Цю Конвенцію відкрито для підписання державами - членами Ради Європи та країнами - членами ОЕСР. Вона підлягає ратифікації, прийняттю чи затвердженню. Ратифікаційні грамоти або документи про прийняття чи затвердження здаються на зберігання одному з Депозитаріїв.

2. Ця Конвенція набирає чинності в перший день місяця, що настає із закінченням тримісячного періоду від дати, на яку п'ять держав висловили свою згоду на обов'язковість для них Конвенції відповідно до положень пункту 1.

3. Стосовно будь-якої держави - члена Ради Європи чи будь-якої країни - члена ОЕСР, яка висловить свою згоду на обов'язковість для неї Конвенції після набрання нею чинності, Конвенція набирає чинності в перший день місяця, що настає із закінченням тримісячного періоду від дати здачі на зберігання ратифікаційної грамоти або документа про приєднання чи затвердження.

Територіальне застосування Конвенції

1. Кожна держава під час підписання чи здачі на зберігання своєї ратифікаційної грамоти або свого документа про прийняття чи затвердження може визначити територію (території), до якої застосовуватиметься ця Конвенція.

2. Будь-яка держава в будь-коли після цього за допомогою заяви на ім'я одного з Депозитаріїв може поширити дію цієї Конвенції на будь-яку іншу територію, визначену в цій заяві. Стосовно такої території Конвенція набирає чинності в перший день місяця, що настає із закінченням тримісячного періоду від дати отримання такої заяви Депозитарієм.

3. Будь-яка заява, зроблена відповідно до будь-якого з двох попередніх пунктів, може стосовно будь-якої території, визначеної в цій